Архивы автора

29 березня, у Великий Четвер, наша парафіяльна спільнота переживала Месу Господньої Вечері.

На початку Служби Божої парафіяни привітали священиків, дякуючи за їхнє покликання і служіння.

У своїй проповіді брат Марек, зокрема, розважав над тим, як Бог вказав вибраному народові на конкретний спосіб святкування Пасхи, зауваживши, що “євреї досвідчували, що саме вони були рабами і подія виходу ізраїльського народу з Єгипту є не тільки історією”. Так само, згадуючи у Великий Четвер встановлення Христом Євхаристії, слід пам’ятати, що це є Таїнство, в якому час перестає існувати, бо не тільки є подією, що сталася, а нашою дійсністю. “Ми сьогодні будемо споживати цього агнця як знак перемоги, того, що Бог виводить нас з рабства наших гріхів до свободи Божих дітей.” – наголосив пресвітер.

Нагадуючи про подію, яка описується в Євангелії Великого Четверга, коли Ісус омив ноги своїм учням, бр. Марек зауважив: “Як нам потрібно перемогти бажання бути завжди першим, щоб показати владу над іншими і, одночасно, як потрібно нам багато благодаті, щоб прийняти те, що хтось в цій боротьбі теж хоче показати цю владу над нами.”

Пресвітер підкреслив, що ми потребуємо смирення, яке є знанням правди про себе:
“Коли я дійсно знаю, ким я є, що Бог мене любить такого і приймає, вже не мушу боротися і ставити себе вище від інших.”

Наслідуючи Ісуса Христа, брат Марек, виконав традиційний обряд, обмивши ноги дванадцятьом чоловікам.

Після Євхаристії Пресвяті Дари було перенесено на вівтар – “темницю”, адорація при якій тривала до пізнього вечора.

Пасхальна Вігілія розпочинає «третій день» Святого Тридення. У цю ніч Церква збирається, щоб святкувати Господню Пасху, тобто перехід Ісуса від Смерті до Воскресіння. Це велика ніч, адже це «та сама ніч, в яку колись наших батьків, синів Ізраїля, Ти вивів із Єгипту та пройти дозволив сухою ногою через Червоне море. Це та сама ніч, що світлом вогняного стовпа розсіяла темряву гріха, а тепер ця сама ніч усіх віруючих у Христа по всій землі звильняє від зіпсуття язичницьким життям і мороку гріхів, повертає благодать та збирає у спільноті святих. Власне цієї ночі Христос, подолавши пута смерті, як переможець вийшов іх відхлані» (Exultet).

Християне святкують Пасху на кшталт єврейської Пасхи, але у її центрі – вже не подія Виходу Ізраїльського народу з Єгиптської неволі і перехід через Червоне море, а перехід Ісуса Христа зі Смерті до Воскресіння. Він є «істиним Агнецем, кров’ю якого освячуються домівки вірних» (Exultet).

У цю пасхальну ніч вся Церква чуває, перебуває на молитві та слуханні Божого Слова. Святий Августин назва Пасхальну Вігілію «матір’ю усіх вігілій». Пасхальне нічне чування є найбільшим святом християнської спільноти, є серцем літургійного року.

Пасхальна Вігілія складається з таких частин: Літургія Світла, Літургія Слова, Літургія Хрещення, Літургія Євхаристії.

Літургія Світла

Літургія Світла повинна відбуватись уночі, тобто початись із приходом ночі і закінчитись перед світаноком неділі (Вступ до Римського Месалу). Темрява пасхальної ночі є спомином темряви неволі Єгипту, з якої Бог вивів свій народ. Для нас сутінки цієї ночі є знаком пітьми нашого серця, тиранії сатани над нами. Літургія Світла дає нам надію, що Бог виведе нас із темряви гріха і смерті до свого царства світла.

У першій частині Пасхальної Вігілії дуже виразно підкреслюється, що справжнім Світлом є Христос. Зовнішнім виразом цієї істини є використання у Літургії пасхалу – великої пасхальної свічки, яка сиволізує присутність Христа-Світла. Вона перша запалюється від освяченого вогню і роздає свій вогонь усім присутнім на Вігілії. Пасхальне послання, яке від його першого латинського слова зветься «Exultet», в урочистий спосіб співає хвалу Ісусові-Світлу: «Святий Отче, прийми вечірню жертву прославлення, яку Тобі приносить свята Церква, урочисто жертвуючи через руки своїх слуг свічку, плід праці бджолиного рою. Ми вже знаємо значення цієї восковової колони, яку на Божу славу запалив ясний пломінь. Хоча й ділиться він, передаючи світло, однак нічого не втрачає, бо живиться струменями воску, який для нього цінного світоча дала працьовита бджола. О, воістину благословенна ніч, у якій єднається небо з землею, справи Божі зі справами людськими. Тому просимо Тебе, Господи, нехай ця свічка, освячена на славу Твого імені, палає безустанно, щоб розсіяти темряву цієї ночі. Прийнята Тобою як аромат приємний, нехай з’єднається вона з вогнями неба. Нехай ця свічка горить, коли зійде сонце, що не знає заходу. Ісус Христос, Твій Син Воскреслий. Котрий освічує людство своїм світлом і з Тобою живе і царює на віки віків» (Exultet)

Літургія Слова

У Пасхальну ніч Церква запрошує всіх вірних на трапезу Божого Слова. Можна образно сказати, що на столі Слова з’являється дев’ять «страв» – дев’ять читань зі Старого і Нового Завіту. Біблійні читання змальовують перед нашими очима найважливіші елементи історії Божого спасіння – від сотворення світу до славного Воскресіння Христа. Усі образи Старого завіту є провіщення приходу Месії та Його царства. Особливе місце у Літургії Слова займає опис виходу Ізраїльского народу з єгипетської неволі, який є прообразом Воскресіння Христа, а також нашого переходу до нового життя.

Після кожного читання є молитва, котра є досконалим коментарем до нього. Відповіддю Церкви на почуте Слово Боже є спів псалму після кожного читання. Увінчанням Літургії Слова є Євангеліє про Воскресіння Христове.

Літургія Хрещення

Вже в первісній Церкві Пасхальна Вігілія була святом Хрещення. Пасхальна ніч закінчувала довготривалий період приготування кандидатів до Хрещення, що звався катехуменатом. Великий піст був для катехуменатів особливим часом духовної підготовки до прийняття Хрещення під час Літургії Пасхи.

Пасхальна Вігілія упродовж багатьох віків була привілейованим часом звершення Таїнства Хрещення, адже саме Воскресіння Христа дає катехуменам воскресіння з гріхів, саме Пасха (перехід) Ісуса відкриває їм прохід з темряви життя «старої людини» до світла нового життя. У цю ніч не тільки народжуються до Божого життя нові діти Церкви, а й увесь Божий народ відновлює свій союз з Богом, складаючи ще раз обітниці Хрещення.

Літургія Євхаристії

Єдність з Воскреслим Господом найбільше проявляється у з’єднанні з Ним в Євхаристії. Для дорослих новохрещених ця ніч є часом прийняття Першого Причастя. Багато вірних очищує пасхальною сповіддю своє серце, щоб з відновленою любов’ю з’єднатись із Ним у Причасті.

Церква заохочує, щоб Пасху, у міру сил, усі вірні отримали Причастя під виглядом хліба і вина для підкреслення повноти знаку участі у Смерті і Воскресінні Христа (Конгрегація Божого Культу, Pashalis solemnitatis, 92).

Резурекційна процесія

Воскресіння Христа спонукає християн до проголошення всьому світу Доброї Новини: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»

Однією з форм сповідання віри у Воскреслого Господа є резурекційна (латинська назва – resurrection, воскресіння) процесія. Вірні виходять назовні, щоб спільно дати свідчення про свою віру у Воскресіння Христове.

На чолі процесії йде хрест з червоною єпітрахиллю, яка символізує перемогу Ісуса-Царя над владою смерті, та фігура Воскреслого Господа. Серцем процесії є Христос у Пресвятій Євхаристії. Пісні, які співаються під час прецесії, виявляють віру у Воскресіння Христове – вони лунають як заклик приєднатись до пасхальної радості Церкви.

Резурекційна процесія може відбуватися або після Пасхальної Вігілії або на світанку Великодня перед ранішньою Божественною Літургією.

За матеріали книги о.Констянтина Морозова OFM Cap
«Літургійний рік Римсько-Католицької Церкви»

У Велику або Страсну П’ятницю ми згадуємо спасенні Страсті та Смерть Господню. Уся Церква споглядає очима віри на Спасителя, який, як Добрий Пастир, віддає своє життя за овець.

У Велику П’ятницю не звершується Євхаристія, Літургія цього дня, яка зветься літургією раніше освячених Дарів, має своє коріння у традиції Церкви перших віків християнства. Античний документ – «Щоденник подорожі Егерії» описує перебіг відправ Страсної П’ятниці у IV сторіччі: спочатку вірні збирались у світлиці Тайної Вечері, де згадували катування Ісуса: потім йшли на Голгофу, де єпископ подавав вірним особисто вшанувати хрест Спасителя. Кожний підходив і торкався його спочатку чолом, потім очима і, врешті-решт, вшановував цілунком. Пополудні вірні ще раз збирались на Голгофі, щоб слухати Боже Слово, опис Господніх Страстей та щоб молитись. Подібний перебіг мала Літургія Великої П’ятниці у Римі, вона стала взірцевою для усієї Західної Церкви аж по сьогоднішній день.

Лежання долілиць священика

Уся Літургія Великої П’ятниці має драматичний характер. Вона починається у тиші, без співу, при оголеному вівтарі. Священик, який у процесії приходить до вівтаря, лягає долілиць і перебуває в такому положенні декілька хвилин. Це властивий жест Страсної П’ятниці, він є знаком стану наших перших батьків після первородного гріха та знаком страждання і трудів Церкви. Цей жест є покірною молитвою Церкви про те, щоб Ісус своєю Кров’ю підняв нас із пороху наших гріхів.

Опис Господніх Страстей

Уже в перших віках християнства у Римі на Літургії Великої П’ятниці читався опис Господніх Страстей євангеліста й апостола Йона. Цей опис особливим чином підкреслює царське достоїнство Христа. Червоний колір літургійних шат священика та єпітрахилі на хресті є не стільки кольором мучеництва, скільки кольором царської гідності Ісуса.

Вселенська молитва

Свідомість, що Христова Смерть принесла спасіння всьому світові, спонукає Церкву молитись за всіх людей, щоб відкрили своє серце на Господнє спасіння.
У Літургії Великої П’ятниці вселенська молитва має особливий перебіг: спочатку подається молитовний намір, потім усі в тиші моляться і священик «збирає» всі молитви у так званій молитві колекти. У вселенській молитві Страсної П’ятниці ми молимось як за віруючих, так і за невіруючих в Христа у такому порядку: за святу Церкву, за всі її стани і всіх вірних, за катехуменів, за єдніть християн, за євреїв, за нехристиян, за тих, хто не вірує в Бога, за правителів, за всіх стражденних.

Адорація хреста

У Велику П’ятницю ми величаємо Ісуса Христа, Відкупителя світу. Зовнішнім виразом нашого прославлення Господа є вшанування знаку нашого Спасителя – преславного Хреста. Він урочисто вноситьсядо храму для адорації вірних. Вшанування хреста відбувається так, як у перших віках християнства: можно до нього торкнутись чолом, можна його поцілувати, під час адорації хреста співаються антифони, які не тільки вказують на подію хреста, а й на світлий день Пасхи, оскільки Велика П’ятниця тісно пов’язана з подіями Великодня. Окрім того, можуть співатися інші гімни на честь преславного Хреста, а також співи, які мають характер «докорів» (лат. – impromeria) Господніх щодо невірності свого народу: «Народе мій, що я поганого тобі зробив? Чим Я роздражнив тебе? Дай мені відповідь. Я вивів тебе з Єгипту, а ти приготував Хрест. Мені. Твоєму Спасителю (…)».

Причастя вірних

Єдність з Ісусом Хрестом. Розп’ятим і Воскреслим ради нашого спасіння, осягається не тільки за допомогою слухання Божого Слова і молитви, своє увінчання вона має в Євхаристії. Святе Причастя у Велику П’ятницю підкреслює істину, що єдність з Ісусом в Євхаристії – це вершина церковного життя і всієї літургії Церкви.

Перенесення Пресвятих Дарів до «Гробу Господнього»

У пізніший традиції Церкви з’явився звичай встановлювати у храмах декорацію «Гробу Господнього», де перебувають або хрест, або Пресвяті Дари з метою їх адорації вірними.

У наших храмах зазвичай у «Гробі Господньому» перебувають пресвяті Дари у монстранції, яка на знак Смерті Христа прикрита прозорим білим вельоном. Для підкреслення драматизму подій Великої П’ятниці у «Гробі Господньому» часом ставиться фігура померлого Ісуса. Неподалік «Гробу Гсподнього» знаходиться також хрест, виставлений для особистої адорації вірних.

Піст

Уже в перших віках у Велику П’ятницю Господніх Страстей християни дотримувались суворого посту. У цей день учні Господа втілювали у життя слова Вчителя: «Чи можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? Прийдуть дні, коли візмуть від них молодого, тоді постимуть в ті дні» (Лк 5.34-35).

Піст Страсної П’ятниці, як і піст катехуменів у Велику Суботу, готує всю Церкву до радості Пасхи, до радості приходу Господа.

За матеріали книги о.Констянтина Морозова OFM Cap
«Літургійний рік Римсько-Католицької Церкви»

Неділя Великодня Воскресіння Господнього

1.04.2018

Літургія Пасхальної Вігілії – 24:00.

(в ночі з суботи на неділю)

Увага! На літургію просимо принести свічки. Можна їх придбати у крамничці.

Після літургії – посвячення пасок та святкової їжі.

Служби: 12:00 та 18:00.

(не має Служб на 8:30 і 10:00)

Після літургії – посвячення пасок та святкової їжі.

Великодній Понеділок

2.04.2018

Служби: 10:00 та 18:00.

  1. 18.04.2019 – Великий Четвер

    19:00 – Літургія Господньої Вечері

    Після Літургії – Гіркі Жалі (перша частина)

    Адорація Пресвятих Дарів в темниці до 22:00.

    19.04.2019 – Велика П’ятниця

    18:00 – Хресна Дорога

    19:00 – Літургія Страждань та Смерті Господньої

    Після Літургії – Гіркі Жалі (друга і третя частина)

    Адорація Пресвятих Дарів при Господньому Гробі до 22:00.

    20.04.2019 – Велика Субота

    Адорація Пресвятих Дарів при Господньому Гробі 8:00 – 17:00

    8:00 – брати, сестри 13:00 – Подружжя
    9:00 – ФОС 14:00 – Група прославлення
    10:00 – Група о. Піо 15:00 – Неокатехуменат
    11:00 – Назаретанські родини 16:00 – Францисканська Молодь
    12:00 – Діти  

    21.04.2019 – Пасха

    00:00 – Літургія Пасхальної Вігілії. Процесія Великодня.

    Увага! На Літургію принести свічки. Можна їх придбати у крамничці.

    Під час Літургії – посвячення пасок та святкової їжі.

    21.04.2019 – Неділя Великодня Воскресіння Господнього

    Служби: 12:00 та 18:00. Після Літургії – посвячення пасок та святкової їжі.

    22.04.2019 – Великодній Понеділок

    Служби: 10:00 та 18:00.

     

     

Ми, Єпископи Римсько-Католицької Церкви в Україні, зібрані на 50 пленарному засіданні, виражаємо глибоку стурбованість зростом впливу ґендерної ідеології в нашому суспільстві. В зв’язку з цим заохочуємо наших вірних підписати петиції про заборону пропаганди гомосексуалізму.

Згадані петиції зареєстровані на сайтах Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України за наступними посиланнями:

 

Заохочуємо усіх душпастирів, настоятелів парафій організувати збір підписів в своїх парафіях. Для цього слід зробити декілька кроків:

  1. змобілізувати волонтерів, які матимуть з собою мобільний інтернет (смартфон, планшет з 3G інтернетом) і зможуть допомогти у підписі петицій усім бажаючим, зокрема людям літнього віку.
  2. організувати підписи петицій у найближчі неділі.
  3. до нашого звернення додаємо посилання на інструкцію як реєструватися та підписувати петиції:

https://docs.google.com/document/d/1H- BJiK5yN_mzl8dMxj7FlQDTUSCPoOeiC26LoZTx_0/edit

 

Користаючись нагодою прагнемо усіх запросити на всеукраїнський марш на захист сімейних цінностей, який відбудеться 2 червня у м. Києві.

 

З усього серця благословляємо на згадані ініціативи!

Єпископи Римсько-Католицької Церкви

ПАСТИРСЬКИЙ ЛИСТ

єпископа Станіслава Широкорадюка
ординарія Харківсько-Запорізької дієцезії
Римсько-Католицької Церкви

щодо захисту моральних цінностей і викликів сьогодення

Дорогі брати і сестри!

Україна, з самого початку свого існування як незалежної держави, обрала шлях на інтеграцію з європейською родиною народів. Свій свідомий вибір, своє прагнення до одвічних європейських цінностей Україна підтвердила під час буремних і трагічних днів Революції Гідності, а саме зараз найкращі сини і дочки нашого народу відстоюють власний і гідний шлях Батьківщини в окопах і бліндажах на східних рубежах протистояння зовнішній агресії та внутрішнього розбрату.

Дуже прикро, що сьогодні, на цьому етапі йде відверта і підступна підміна понять та акцентів, відбувається руйнування шкали істинних цінностей та маніпулювання категоріями моральності, людської гідності, відповідального батьківства, святості людського життя від моменту зачаття до природної смерті тощо. Особлива підступність цих явищ полягає в тому, що сам процес підміни відбувається повільно, без розголосу, без особливої уваги суспільства та засобів масової інформації, але на найвищому державному, на законодавчому рівні, як ретельно спланована деморалізація.

Так саме зараз, в ці дні Комітет з питань Європейської інтеграції Верховної Ради України висуває на повторний розгляд парламентарів законопроект № 0119, в якому йдеться про ратифікацію так званої Стамбульської Конвенції, документу, що містить зобов’язання у сфері ґендерної ідентичності та сексуальної орієнтації, включаючи обов’язковість запровадження у навчальних закладах, перш за все — школах, просвітницьких заходів з популяризації так званих «нестереотипних ґендерних ролей». І все це, звичайно ж, подається як велике досягнення на шляху України до Європи, ба більше того, як обов’язкова умова цього просування, без якого наша країна залишиться «країною non grata» для решти європейських народів, для самого Європейського Союзу.

Перш за все, варто зазначити, остання теза є не просто хибною, але й відверто брехливою!

Пре це свідчить досвід таких країн – членів ЄС, як Хорватія, Словаччина, Польща, Латвія, Литва, Італія, котрі на законодавчому рівні відмовились ратифікувати Стамбульську Конвенцію в такому вигляді, як вона існує зараз, і при цьому не втратили своє гідне місце у загальноєвропейській родині. А понад триста громадських організацій Європи закликають змінити Стамбульську Конвенцію. Й це спонукає і нас, українців, замислитись над власним баченням і власною позицією в цьому питанні.

 

1.Саме питання ратифікації, тобто, по суті, вкорінення у громадській свідомості низки понять та догматів «ґендерної ідентичності» у формі, що пропонується, є величезним та небезпечним викликом для нашого суспільства, нашого майбутнього, для самої перспективи існування України, як держави та як народу, де традиційна і моральна сім’я є запорукою здорового суспільства.

Підміна одвічного, природного поняття людської статі поняттям «ґендер» відверто переносить міжстатеві стосунки з площини моральності та загальнолюдських цінностей у площину штучних та спотворених так званих «цінностей». Чого вартує саме визначення, що «має» прийти на зміну поняттю «стать». «Ґендер означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків»!

Це вже відверта профанація загальнолюдського розуміння, самого Божого плану щодо людства: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її: чоловіком і жінкою сотворив їх” (Бут 1, 27).

 

2.Усі спекуляції навколо все тієї ж «ґендерної ідентичності», звичайно ж, відбуваються виключно під гарними і вкрай позитивними гаслами. Це – заклики до загальної рівності, до соціальної справедливості, до захисту «інших» людей. Але це те, що лежить виключно на поверхні. Натомість, навмисно замовчується те, що саме традиційне ставлення до сім’ї, до родинних цінностей при цьому потрапляють у заздалегідь невигідну, програшну ситуацію. При цьому про захисти традиційних цінностей та традиційної сім’ї вже не йдеться! Отже, це подається під видом добра, але по суті своїй є диявольською спокусою і оманою.

Все це, в тій чи іншій формі, вже було в нашій історії. Зараз ми вже не знайдемо живих очевидців тих подій, але не бракує джерел, які вказують, що т.з. «соціалістична революція» відбувалась під гаслами захисту людини праці та соціальної справедливості. А закінчилось це суцільним концтабором для цього ж «трудового народу». А покоління старших людей та навіть людей середнього віку чудово пам’ятають безпідставні, але привабливі декларації: «Все для человека, все для блага человека!» Куди йшло суспільство під цими закликами — ми теж чудово пам’ятаємо. Й от знову маємо справу з такими ж облудними, але зовні вкрай позитивними «благими намірами».

Назагал, все це переконує, що самі пекельні сили, подібно до «вовків у овечих шкурах», як про це застерігав Спаситель Світу Ісус Христос, встали на боротьбу з християнським суспільством, з тисячолітніми традиціями одвічних цінностей та орієнтирів нашого народу!

 

3.Й в такій ситуації не може не викликати занепокоєння доволі пасивна позиція самих християн у цьому питанні. Лише поодинокі громадські організації (до речі, переважно з церковного середовища), лише самотні небайдужі встають на захист традиційної сім’ї, її майбутнього, а, відповідно, й майбутнього самого українського суспільства.

Й наслідок цього: під Петицією щодо припинення пропаганди гомосексуалізму та захисту традиційних сімейних цінностей ще навіть нема потрібних 25 000 підписів. Це свідчить про байдужість!

Натомість широкі верстви населення, громадськість назагал, самі християнські Церкви України ніби відсторонились від цієї вкрай важливої справи. Ніби залишили за собою право бути «сторонніми спостерігачами», або більше цікавитись політикою, ніж захистом моралі.

На мою думку, це не просто не припустимо, але і є ганьбою для усіх нас, для тих, що декларуємо свою приналежність до Християнства, для тих, кому за самою природою та з Божої милості не можуть бути байдужими сьогодення та майбутнє українського суспільства й належного, гідного ставлення до кожної людини!

Нехай добрий Бог благословить всіх, хто активний у захисті справжніх цінностей і сміливо стає на її захист у викликах сьогодення!

Єпископ Станіслав Широкорадюк
Ординарій
м. Харків, 19 березня 2018 Р.Б.
в День св. Йосипа
Покровителя християнського родинного життя

Розклад Богослужінь
Неділя:

8:30 – Польською мовою

10:00 – Російською мовою

12:00 – Українською мовою

18:00 – Українською мовою

Будні:

18:00 — Українською мовою

Субота

8:00 – Українською мовою

за адресою: пр. Дмитра Яворницького, 91