Архивы рубрики ‘Церква’

«Перед лицем трагічного затягування ситуацій конфлікту в різних частинах світу, запрошую всіх вірних провести 23 лютого ц.р., в п’ятницю першого тижня Великого Посту, спеціальний День молитви і посту за мир». Із такими словами Папа Франциск звернувся до вірних, промовляючи після молитви «Ангел Господній» у неділю, 4 лютого 2018 р. Святіший Отець зазначив: «Ми особливо жертвуватимемо його за населення Демократичної Республіки Конго та Південного Судану. Як і за інших схожих нагод, запрошую також братів і сестер — некатоликів та нехристиян долучитися до цієї ініціативи відповідним для себе способом, але всі разом». Пара Римський наголосив, що «Небесний Отець завжди вислуховує своїх дітей, які взивають до Нього серед болю та журби, “зціляє розбиті серця та перев’язує їхні рани” (Пс 147,3)». «Звертаюся зі щирим закликом, аби також і ми прислухалися до цього волання та запитували себе у сумлінні перед Богом: “Що я можу зробити на користь миру?”. Без сумніву, можемо молитися, але не лише це: кожен може конкретно сказати “ні” насильству, наскільки це залежить від нього чи від неї. Бо перемоги, здобуті шляхом насильства, — це фальшиві перемоги, в той час як трудитися задля миру приносить користь усім!» — наголосив Папа Франциск.

Джерело: kapucyny.kiev.ua

«Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне» (Мт 24,12) – ці Ісусові слова, записані святим Матеєм, стали темою цьогорічного послання Папи Франциска на Великий Піст, представлення якого відбулося у Ватикані у вівторок, 6 лютого 2018 року. У ньому читаємо:

Дорогі брати й сестри,

знову Господня Пасха виходить нам назустріч! Щоб приготуватися до неї, Боже провидіння щороку пропонує нам Чотиридесятницю, «сакраментальний знак нашого навернення» (Римський Месал), яка звіщає та здійснює можливість повернутися всім серцем та всім життям до Господа.

Також і цього року прагну цим посланням допомогти всій Церкві прожити цей період благодаті в радості та істині; роблю це, піддавшись натхненню словами Ісуса з Євангелії від Матея: «Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне» (24,12).

Це речення є вміщене у слові, що стосується кінця часів, та виголошене в Єрусалимі, на Оливній горі, саме там, де розпочнуться Господні Страсті. Відповідаючи на запитання учнів, Ісус провіщає великі випробування та описує ситуацію, в якій спільнота вірних може опинитися: перед обличчям болючих подій, деякі фальшиві пророки зведуть багатьох, настільки, що це загрожуватиме погасити любов, що є серцем всього Євангелія.

Фальшиві пророки

Чуємо цей уривок і запитуємо себе: які форми приймають фальшиві пророки?

Вони є немов “заклиначі змій”, тобто, користають з людських емоцій, щоб полонити людей та привести туди, куди вони хочуть. Скільки ж то Божих дітей піддалися намовам облесливих слів про миттєві приємності, плутаючи їх зі щастям! Скільки ж людей живуть немовби зачаровані ілюзією грошей, яка в дійсності робить їх невільниками прибутку та жалюгідних інтересів! Скільки ж людей живуть, вважаючи що є самодостатніми й стають жертвами самотності!

Інші фальшиві пророки – це «шарлатани», які пропонують прості й безпосередні розв’язки на страждання, засоби, які, натомість, виявляються цілком недієвими: наскільки багатьом молодим людям запропоновано фальшиві ліки наркотиків, «одноразових» стосунків, легких і нечесних заробітків! Скільки ж то людей потрапили в сіті повністю віртуального життя, в якому стосунки здаються простішими й швидшими, виявляючись потім драматично позбавленими сенсу! Ці обманники, які пропонують речі без цінностей, відбирають, натомість, найцінніше, як от гідність, свободу та здатність любити. Ця мова марнославства спонукає нас поводитися як павичі, аби далі стати смішними, а від смішного немає вороття. Це не дивує: диявол, що є «брехуном і батьком брехні» (Ів 8,44), завжди представляє зло як добро, а фальшиве як істинне, аби заплутати серце людини. Кожен з нас, отож, покликаний розпізнавати у своєму серці та досліджувати, чи не перебуває під загрозою обманів цих фальшивих пророків. Слід навчитися не зупинятися на рівні безпосереднього, поверховного, але розпізнавати те, що всередині нас залишає добрий і триваліший відбиток, бо походить від Бога і дійсно є вартісним для нашого добра.

Холодне серце

Данте Аліґ’єрі, описуючи пекло, уявляє диявола, що сидить на крижаному серці (Пекло XXXIV, 28-29); він мешкає серед холоду згаслої любові. Запитаймо, отже: як у нас холоне любов? Якими є ознаки, що вказують нам на любов, якій загрожує згаснення?

Тим, що гасить любов, є, насамперед, жадібність до грошей, «корінь всіх лих» (1 Тм 6,10); за нею слідує відкинення Бога та, отже, шукання в Ньому утіхи, віддаючи перевагу своєму відчаєві замість відради Його слова та Святих Таїнств. Все це виливається в насильство, яке чинимо проти тих, кого вважаємо загрозою нашим «забезпеченням»: ще ненароджена дитина, хвора похила віком людина, переїжджий гість, чужинець і навіть ближній, що не відповідає нашим очікуванням.

Також і створений світ є мовчазним свідком охолодження любові: земля є отруєна недбало й корисливо викинутим сміттям; моря, що також забруднені, змушені, на жаль, покривати останки жертв численних корабельних аварій вимушеної міграції; небеса, які в Божому задумі оспівують Його славу, борознять механізми, що скидають засоби смерті.

Любов холоне також і в наших спільнотах: в Апостольському напоумленні «Evangelii gaudium» я старався описати найочевидніші знаки цього браку любові. Ними є егоїстичне лінивство, безплідний песимізм, спокуса відзолюватися та втягуватися в безперервні братовбивчі війни, світська ментальність, що спонукає дбати лише про примарне, занедбуючи таким чином місіонерський запал (EG 76-109).

Що робити?

Якщо бачимо у своєму серці та навколо себе щойно описані сигнали, то ось Церква, наша мати й учителька, разом з іноді гіркими ліками правди, пропонує нам в цьому періоді Великого Посту солодкий лік молитви, милостині й посту.

Присвячуючи більше часу на молитву, дозволяємо нашому серцю відкривати приховані брехні, якими обманюємо себе самих (Венедикт XVI, енцикліка «Spe salvi», 33), щоб нарешті шукати відраду в Бозі. Він – наш Батько та прагне, щоб ми жили.

Практика милостині звільняє нас від жадібності та допомагає відкривати, що інший – це мій брат, а те, що я маю, ніколи не є лише моїм. Як же прагну, аби милостиня стала для всіх справжнім та властивим стилем життя! Як же я хотів би, щоб ми, як християни, наслідували приклад Апостолів та вбачали у можливості розділити з іншими наші матеріальні блага конкретне свідчення сопричастя, яким живемо у Церкві. Щодо цього, то повторюю за святим Павлом заклик, яким він заохочував коринтян зробити збірку для єрусалимської громади: «Воно бо вам личить» (2 Кор 8,10). Це особливим чином дійсне для Великого Посту, під час якого різні організації проводять збірки для Церков і громад, які зазнають труднощів. Але як би я хотів, щоб також і в наших щоденних стосунках, перед обличчям кожного брата, що просить про допомогу, ми думали про те, що в цьому є заклик Божого провидіння: кожна милостиня – це нагода взяти участь у Божому дбанні про Його дітей; і якщо Він сьогодні послуговується мною, аби допомогти ближньому, то хіба завтра не подбає також і про мої потреби, Той, Якому немає рівних у щедрості? (Пій XII, енцикліка «Fidei donum», III).

Врешті, піст відбирає сили в нашого насильства, обеззброює нас та становить важливу нагоду для зростання. З одного боку, він дає нам відчуте те, чого зазнають ті, кому не вистачає навіть найнеобхіднішого, кому відомі щоденні укуси голоду; з іншого, піст виражає стан нашого духа, голодного доброти й спраглого Божого життя. Піст пробуджує нас, робить уважнішими на Бога і на ближнього, пробуджує волю слухатися Бога, Який єдиний втамовує наш голод.

Я б хотів, щоб мій голос вийшов за межі Католицької Церкви, досягнувши всіх вас, людей доброї волі, відкритих на слухання Бога. Якщо ви, як і ми, засмучуєтеся поширенням беззаконня у світі, якщо ви стурбовані морозом, що паралізує серця та дії, якщо бачите послаблення відчуття спільної людськості, приєднуйтеся до нас, щоб разом призивати Бога, спільно постити й разом з нами дарувати те, що можете, для допомоги ближнім!

Полум’я Пасхи

Заохочую, насамперед, членів Церкви ревно розпочати великопосну мандрівку, підтримувані милостинею, постом та молитвою. І якщо іноді здається, що в багатьох серцях любов погасла, вона не згасла в Божому серці! Він дарує нам завжди нові нагоди, щоб ми могли наново розпочати любити.

Також і цього року слушною нагодою буде ініціатива «24 години для Господа», що запрошує звершувати Святу Тайну Покаяння в контексті Євхаристійної адорації. В 2018 році вона відбуватиметься в п’ятницю 9 та суботу 10 березня, надихаючись словами 130 Псалма: «У Тебе є прощення». В кожній дієцезії принаймні один храм залишатиметься відчиненим протягом 24 годин, даючи можливість для молитви, адорації та сповіді.

В Пасхальну ніч переживатимемо промовистий обряд запалення пасхальної свічки: світло. запалюване від «нового полум’я», крок-за-кроком розвіє темряву та освітлить літургійний збір: «Нехай де світло Христа, що воскрес у славі, розвіє темряву сердець та духа» (Римський Месал), щоб усі ми могли пережити досвід учнів з Еммаусу: слухання Господнього слова та пожива Євхаристійного хліба дадуть нам змову повернутися до горіння вірою, надією та любов’ю.

Від щирого серця вас благословляю. Не забувайте молитися за мене.

Дано у Ватикані, 1 листопада 2017
Урочистість Всіх Святих

Джерело: uk.radiovaticana.va

Пастирське послання Конференції Римсько-Католицьких Єпископів в Україні з нагоди Ювілейного року Сторіччя Фатімських об’явлень

„Моє Непорочне Серце буде твоїм прибіжищем і дорогою, яка приведе тебе до Бога”.

Шановні Священики і Богопосвячені Особи!

Улюблений Люде Божий! 

Розпочинаючи святкування сотої річниці Фатімських об’явлень, пригадаймо Йоана Павла ІІ, заглиблюючись думкою і серцем над величчю його понтифікату та багатством його повчання. Всі ми усвідомлюємо, що день 13 травня 1981 р., в якому була вчинена спроба його вбивства, звернув увагу світу на Послання Божої Матері з Фатіми. Так само день його смерті 2 квітня, тобто перша субота місяця, є для нас особливим знаком. Адже, згідно з повчанням Йоана Павла ІІ, немає нічого випадкового, усе діється згідно з планом Божого Провидіння. У цьому ювілейному році ще раз погляньмо на Фатіму через призму віри.

Багато вже сказано і написано про Фатіму, адже минає 100 років від часу, коли Божа Мати об’явилася в Фатімі у 1917 році. Однак слід поставити питання, що стосується Фатімського послання: на чому воно полягає і чи варто сьогодні до нього повертатися?

Перш ніж Матір Божа з’явилася трьом пастушкам, Її прихід попередив Ангел. Він приходив до дітей кілька разів, приносячи їм з неба Святе Причастя. Це було приготуванням до події, яка відбулася 13 травня 1917 року. Саме в цей день кілька хвилин по сімнадцятій годині ясне небо над долиною, де діти пасли овець, освітила блискавка і вдарив грім. За мить явище повторилося, викликаючи в дітях страх. Невдовзі на невеликому молодому дубі з’явилася біла хмаринка. Коли діти підійшли ближче, хмаринка розхилилася і діти побачили Прекрасну Жінку, яка сказала: «Не бійтеся! Я – Мати Божа Святого Розарію!» Потім діти почули, що мають приходити на це місце кожного тринадцятого дня місяця, бо Вона також приходитиме сюди.

Перше прохання Марії до дітей, яке й сьогодні є для нас актуальним, стосувалося молитви на розарії в намірах миру у світі та про навернення, як сказала Марія, «бідних грішників». Вона також просила покутувати за гріхи власні і світу. Богородиця розповіла дітям, що якщо світ навернеться до Бога, настане мир, а якщо ні, то незабаром вибухне наступна війна, ще страшніша. Нажаль, це попередження здійснилося через 22 роки, 1 вересня 1939 року.

Марія в Фатімі говорить також про дві інші важливі справи. Вона просить дітей молитися про навернення Росії. Попереджає, що якщо Росія не навернеться, з неї вийдуть помилкові погляди, які поширяться по всьому світі. Діти не знали що таке Росія, думали, що це якась жінка, яка потребує навернення. Попередження Матері Божої прозвучало кілька місяців перед вибухом більшовицької революції в Росії, який стався кілька днів після останнього об’явлення.

Друге прохання Марії стосувалося посвячення папою Росії Її Непорочному Серцю, яке повинно було стримати розповсюдження зла. Це прохання повністю виконав лише святий Йоан Павло ІІ 25 березня 1984 року. На цей день треба було довго чекати.

Улюблені Брати і Сестри!

Цей загальний погляд на усе Фатімське послання свідчить про те, що в його суті маємо дуже конкретні заклики, актуальні й для нашого часу. Це також ствердив папа Бенедикт XVI 13 травня 2010 року, коли говорив про Фатіму так: «Помиляється той, хто вважає, що пророча місія Фатіми завершилася».

Сьогодні, як і в 1917 році, ситуація світу залишається драматичною. Триває, як говорить папа Франциск, ІІІ світова війна: «Вона йде ще етапами, але може вибухнути й у вигляді глобального конфлікту». Розвиваючи цю думку, папа згадує воєнні події на Близькому Сході, в Африці чи в Україні. Святіший Отець пригадав також про справжню війну проти сім’ї. Одним словом, сьогодні через Європу і світ йде хвиля антихристиянської, неомарксистської революції. Натхнена масонством та контрольована невідомим центром, вона веде невидиму боротьбу з Церквою. Ліберали і атеїсти атакують різноманітні форми присутності Церкви в світі та історії. Фальсифікують історію Церкви, створюють ліберальні конституції та цивільні і кримінальні кодекси. Розбещують дітей і підлітків шляхом розповсюдження порнографії, сексуалізму, гедонізму, наркоманії, алкоголізму, через відмову від самовиховання і самодисципліни. Допомагають в цьому відповідно керовані засоби масової інформації.

Тому ми повинні поставити собі знову питання про зміст Фатімського послання або ж запитати, яка є його суть? Тоді зможемо переконатися, чи справді ми виконали прохання Матері Божої з Фатіми. Що ж є істотою Фатімських об’явлень?

Сестра Люція так пише в своїх спогадах: «Потім ми піднесли очі на нашу Пані, яка сказала нам з добротою і смутком: «Ви бачили пекло, куди йдуть душі бідних грішників. Щоб їх рятувати, Бог встановив на світі молебень до мого Непорочного Серця. Коли буде виконане те, про що вам говорю, багато душ врятується, на світі настане мир. Війна закінчиться. Але якщо люди не перестануть ображати Бога, то під час понтифікату Пія XI почнеться друга, гірша. Коли побачите ніч, освітлену невідомим світлом, знайте, що це великий знак, даний Богом, що Він покарає світ за його злочини через війну, голод і переслідування Церкви і Святішого Отця. Щоб уникнути цього, прийду, щоб зажадати посвячення Росії моєму Непорочному Серцю і жертвування Причастя в перші суботи на ублагання за гріхи».

Бог прагне встановлення Молебня до Непорочного Серця Марії, який виражатиметься в акті посвячення Непорочному Серцю Марії та винагородження Непорочному Серцю Марії у перші суботи місяця. Звичайно, ми не можемо забувати про заклик до навернення і покути та про щоденну особисту молитву на розарії. Цей заклик – це своєрідний вступ до основної ідеї, що становить суть Фатімського послання, а ним є Молебень до Непорочного Серця Марії, який Бог дає для спасіння людини.

Улюблені Брати і Сестри!

Фатіма й надалі залишається актуальною, як і раніше є для нас закликом до конкретних душпастирських ініціатив. Адже Фатімське послання містить в собі умову, слово «якщо» з’являється в ньому багаторазово, тому не можемо про це забувати. Бог запрошує нас до співпраці, а Фатімські обітниці сповняться, якщо ми виконаємо те, про що нас просить Божа Мати.

Звичайно, приватні об’явлення не накладають на нас обов’язку їх прийняття, в тому числі й тепер, коли мова йде про виконання просьб Марії. Однак, коли говоримо про Фатіму, маємо особливий випадок. У проповіді в Фатімі 13 травня 1982 року Йоан Павло ІІ пояснював це так: «Якщо Церква прийняла Фатімське послання, то це передусім сталося тому, що це послання містить в собі правду і заклик самого Євангелія. „Покайтеся і віруйте в Євангеліє!“ (Мк 1, 15); це перші слова, які Месія скерував до людства. Послання з Фатіми в своїй суті є закликом до покаяння і покути, як і саме Євангеліє. Цей заклик пролунав на початку ХХ століття і звідти був скерований особливо до цього століття. […] Заклик Фатімського послання настільки закорінений в Євангелії і в усій Традиції, що Церква відчуває, що це послання накладає на неї обов’язок вислухати його».

Будучи свідомими величі послання з Фатіми, в соту річницю об’явлень закликаємо усіх до прямування дорогою, яку вказала нам Марія, Матір, яка так сильно полюбила людство.

Даймо послух цьому закликові і в Україні, як спільнота Церкви, яка турбується про долю Батьківщини і прихід такого очікуваного миру. Вчинімо це на дорозі покаяння, молитви на розарії і жертвування Непорочному Серцю Марії себе самих, кожної родини і всієї України.

Розпочинаючи святкування сотої річниці Фатімських об’явлень, оголошуємо і повідомляємо, що Ювілейний Фатімський Час Благодаті для Церкви в Україні триватиме від 13 травня до 13 жовтня 2017 року. В цьому часі відбуватимуться урочистості в кожній дієцезії, а спільна для всієї України подячна урочистість з участю Конференції Єпископів та прибулих паломників, запланована на 16 липня 2017 року в Національному Санктуарії в Бердичеві. Очолюватиме цю молитву Його Високопреосвященство Кардинал Зенон Ґрохолевський з Ватикану.

Брати і сестри!

Великий Ювілей 100-ліття Фатімських об’явлень – це запрошення для кожного з нас, щоб на ново задуматися над Фатімським посланням, над фатімською побожністю в парафіях. Потрудімося над тим, щоб оживити Фатіму, поглибити її зрозуміння, а це принесе плід для всіх вірних, Церкви і світу.

На час Фатімського Року Благодаті нехай усіх Вас благословить Бог Всемогутній: Отець, Син і Святий Дух. Амінь.

27 квітня 2017 року

N. 19 / 2017

Архієпископ та Єпископи

Конференції Римсько-Католицької Церкви в Україні

За матеріалами: Credo

crs_m

Любов, якщо вона Божа, не може бути бездіяльною.

В Любові страху немає

Йдіть і проголошуйте Євангеліє Царства.

І щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й бла­говістити про Ісуса Христа. Діян 5,42

————————-

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри, запрошую до співпраці з Християнською Службою Порятунку (ми у ФБ)

Це екуменічний рух, який об’єднує католиків, протестантів, православних та людей “доброї волі”.  Ми служимо по всій Україні, але зараз переважно в сірій зоні на Сході. Наше покликання – євангелізація через  Слово і практичний приклад свого життя, а також через   реалізацію соціальної доктрини Церкви.

ХСП започаткувало з Божою допомогою три центри: Маріуполь, Авдіївка, Старобільськ. Ми закріпилися там і рухаємося від знайомства, роздачі гуманітарки, ситуативної євангелізації   до створення біблійних груп та проведення недільних молитовних  зустрічей. Дай Бог нам пройти цей етап та перейти до постійних Служб Божих, заснування парафій, проведення  постійної евангелізації та катехизації. 

Люди в ХСП-центрах (капелани та рятувальники) служать на постійній основі або по принципу ротації: кожен приїжджає на період часу скільки може – дні, тижні, місяці.

Але за бажання служити в ХСП можна і там, де ми проживаємо, не залишаючи своє домівки, парафії, спільноти. Адже ми також маємо нагальну потребу у таких служителях:

  • волонтерах по збору коштів, речей та медикаментів для військовослужбовців та цивільного населення у зоні АТО, а також біженців, родин загиблих, неповносправних ветеранів АТО тощо (особливо вітаються особи, що можуть на постійній основі координувати такого роду діяльність у своїх парафіях та територіальних громадах);
  • волонтерах для служіння справами милосердя, опіки та догляду за постраждалими внаслідок війни (особливо вітаються медики, соціальні працівники, психологи);
  • волонтерах для проведення роботи в інформаційному просторі з метою залучення більшої кількості християн до дії та пропагування у суспільстві доктрини щодо необхідності відновлення живої віри як запоруки подолання існуючих викликів у житті нації (особливо вітаються громадські активісти, журналісти та блогери);
  • молитовниках для постійної молитовної підтримки ХСП у складі спеціальних груп, що входять до Молитовного Щита ХСП, а також у складі груп екстреної молитви та команд заступницької молитви і молитви внутрішнього зцілення;
  • служителях  і партнерах, які б розробили разом зі Штабом ХСП освітні програми для людей Сходу, особливо, школярів, учнів ПТУ, соціально активних людей,  які дозволять познайомити учасників  з Божими принципами життя людини та змінити спосіб їх мислення, зокрема у сферах:
  • цінностей, на яких має базуватися родинне життя та виховання дітей;
  • подолання конфліктів та творення миру;
  • розуміння спільнотового життя та громадянської активності в межах територіальної громади; 
  • подолання згубних залежностей (алкоголь, наркотики, проституції тощо);
  • віднайдення свого ділового покликання / профорієнтації / підприємницької ініціативи на локальному рівні; 
  • самоорганізації та взаємодопомоги з метою вирішення місцевих економічних, соціальних та екологічних проблем;
  • ведення органічного землеробства та збереження дружнього природнього середовища;  
  • правової та фінансової грамотності;
  • тощо (пропонуйте свої напрями і теми).  

Благословенні! Прохання долучитися зі своїми пропозиціями до обговорення можливих спільних дій в місцях дислокації центрів ХСП і місцях вашого проживання. Молимось і творимо!

 crs_2

hq@crs-center.org     +38 063 913 6444  +38 097 913 6444  +38 050 913 6444

Парафія Пресвятої Діви Марії Матері Церкви РКЦ,  м. Київ, бульвар Перова 1Б

Сохранить

 klepsidra

 

padewski 2Коротка біографія єпископа

Станіслава Падевського OFMCap

 

18.09.1932 – Народився у Новій Гуті (поблизу Монастириська) на Тернопільщині

1945 – Переселений разом з родиною до Польщі у Нижню Сілезію; навчався у педагогічному та загальноосвітньому ліцеях

27.08.1950 – Вступив до Ордену Братів Менших капуцинів у Кракові; філософську та богословську освіту отримав в їхній Вищій Духовній Семінарії

24.02.1957 – Висвячений на священика у Кракові єпископом Станіславом Роспондом

1961-1966 – Вивчав гуманітарні науки (спеціалізація славістика) у Люблінському Католицькому Університеті та Ягелонському Університеті у Кракові

22.06.1966 – Отримав диплом магістра на підставі праці ‘Слов’янські справи у польській та латинській літературі часів Зигмунда Старого’

197? – Приїжджав в Україну на допомогу місцевим священикам

1988 – Повернувся в Україну і працював у різних парафіях, у тому числі Барі, Полонному та інших; з часом отримав українське громадянство

13.04.1995 – Призначений Кам’янець-Подільським єпископом-помічником

10.06.1995 – Висвячений на єпископа у Кам’янець-Подільській катедрі архієпископом (співконсекратори – аєп. Мар’ян Яворський та єп. Ян Ольшанський)

10.10.1998 – Призначений Львівським єпископом-помічником

04.05.2002 – Призначений дієцезійним єпископом (ординарієм нової Харківсько-Запорізької дієцезії

10.07.2002 – Урочисте впровадження (інгрес) першого Харківсько-Запорізького єпископа-ординарія до Харківської катедри

06.06.2003 – Голова Комісії Чоловічих Орденів і Згромаджень

05.11.2008 – Голова Комісій Чоловічих Орденів і Згромаджень та Загального Душпастирства

19.03.2009 – Святіший ОтецьБенедикт XVI прийняв зречення з кафедри Харківсько-Запорізької дієцезії, подане свого часу єпископом Станіславом Падевський.

Після закінчення Служіння Ординарія Харківсько-Запорізької дієцезії повертається до Польщі і направлений до спільноти капуцинів в Кєльцах. Та однак бачачи велику потребу служіння, невдовзі повертається в Україну, незважаючи на численні хвороби продовжує нести Христа потребуючим.

01.07.12 – Повертається знову до Польщі де вищий настоятель направляє його до спільноти капуцинів Сендішові Малопольському

29.01.17 – Зі своєї монастирської келії в Сендішові Малопольському відійшов до Господа, щоб разом зі всіма святими очікувати на воскресіння померлих.

Сохранить

Сохранить

Пастирський лист єпископів РКЦ України до Родин з нагоди свята Святого Сімейства: Ісуса, Марії і Йосифа

 

Дорогі брати і сестри, шановні батьки і любі діти!

З нагоди свята Святого Сімейства з Назарету, але в день урочистості Пресвятої Богородиці Марії прагнемо разом з вами звернутися до теми міграції – складної, однак надзвичайно важливої і актуальної в наш час. Вона стосується життя як тієї великої родини, якою є Україна,  так і життя безлічі окремих сімей, з яких вона складається.

Знаємо, що Свята Сім’я з Назарету свого часу також була змушена до втечі, міграції до іншої країни. Невідомо, скільки років вона жила поза межами свого рідного краю, знаємо лишень, що була відкритою на Божу волю і, як тільки ангел приніс вістку про можливість повернення, негайно вирушила зворотнім шляхом.

Сьогодні багато українців, зокрема, зі Східної України, також змушені залишити свою малу вітчизну, землю, де виховувалися, зростали. Причиною цього стала війна.

Прагнемо щиро подякувати кожному, хто допоміг і допомагає біженцям. Дякуємо вам від імені усіх, котрим ви допомогли. Запевнюємо, що таким чином ви приймали Святу Сім’ю з Назарету, котра забажала розділити долю всіх емігрантських родин. Сподіваємось, що наші вигнанці незабаром зможуть повернутися до своїх домівок, і молимося про це.

Радіємо за тих, котрі отримають допомогу, організовану для України Папою Франциском, який попросив Католицьку Церкву Європи матеріально підтримати наших співвітчизників, що постраждали внаслідок війни.

Інший біль, на якому сьогодні хочемо зосередитись, пов’язаний із залишенням України тисячами чоловіків та жінок, юнаків та дівчат, котрі у пошуках кращого життя вирушили до інших країн. Прагнемо, насамперед, особливо відзначити і вшанувати ті, зокрема, подружжя, котрі, попри труднощі, обирають для проживання землю, подаровану їм Богом. Щиро захоплюємось і поважаємо тих, котрі не піддаються спокусі добробуту і не залишають своїх родин.

Дорогі батьки! Як добре, що ви відважно обираєте любов і вірність. Ваші діти будуть безмежно вдячні вам, навіть якщо їхні друзі матимуть модніше вбрання, дорожчі телефони чи комп’ютери. Ви даєте їм найважливіше: сім’ю, родинну любов, близьку присутність батька і матері в кризових ситуаціях їхнього дорослішання. Своїм прикладом ви підтверджуєте важливу істину: щастя залежить від Божого благословення, а не від матеріального добробуту.

Щоб краще переконати вас у правильності такого вибору, хочемо навести вам приклад із Біблії – історію Авраама і його родича Лота. Одного разу слуги Авраама і слуги Лота посварилися між собою за криницю. Тоді Авраам зустрівся з Лотом і сказав: «Глянь на цю прекрасну землю і вибери, де хочеш жити. Якщо ти підеш вправо, я піду вліво. Якщо ти підеш вліво, я піду вправо». Лот уважно розглянувся і побачив, що околиці Содоми й Гоморри – дуже родючі й багаті землі. Тож вибрав їх. Але згадаймо, що трапилося згодом, внаслідок чого Лот мусив втікати. В Авраама була віра, називаємо його батьком усіх віруючих. Завдяки вірі він розумів: щастя не залежить від кращого чи гіршого місця на землі, лише від Божого благословення.

Вам, котрі теж прагнете покластися на Бога, а щастя своєї родини довірити Божому благословенню, дякуємо за таку поставу і уділяємо особливого благословення. Хочемо допомагати вам і підтримувати.

Існують різні причини  міграції, та, мабуть, завжди з’являється смуток, коли хтось залишає свою Батьківщину, особливо коли не має наміру повертатися. Ситуація справді складна, і труднощі, що їх переживає нині молодь і молоді сім’ї, дуже великі. Зрозумілим є прагнення кращого життя, але варто запитати себе, чи справді вигідніше і комфортніше життя є ліпшим? За кордоном можна здобути матеріальні блага, але чи надасть це сенсу вашому життю? Це правда, що в Україні важко, і не лише з приводу війни та зубожіння усього суспільства. Тотальна корупція нищить майже все. Багато хто переконаний, що по-іншому в нас не буде. Люди не вірять, що може бути інакше, що можна жити достойно і гідно. З’являється розчарування, гіркота, навіть цинізм, підступно вкрадається до серця розпач і агресія, бо в черговий раз не вдається осягти довгоочікуваної мети, бо здається, що жертва життя і здоров’я стількох людей вкотре залишається змарнованою.

Потрібен реальний погляд на те, що відбувається у нашій Батьківщині. Зрозуміло, що багато хто не бажає жити у суспільстві, охопленому корупцією. Однак нашою і вашою місією є те, аби це змінити. Неможливо досягти чогось за допомогою одних лише добрих прагнень. Потрібна велика, кардинальна праця. Необхідне визволення людини з егоїзму і страху. Ми знаємо, що цього можна досягти лише з допомогою Ісуса Христа. Зустріч з Христом повертає надію і віру в те, що все може бути по-іншому. Як добре, що є ще багато тих, котрі не бояться взяти свого хреста і жити любов’ю, у місці, визначеному їм Богом.

Радіємо, що можемо служити вам, що Церква є з вами, що в Церкві можете знайти середовище підтримки і розвитку. Пам’ятайте, що найважливіша революція відбувається у святинях і місцях наших зустрічей – там, де людина має шанс зустріти Бога. Лише зустріч із Богом змінює людину і дає силу, щоб через добро, правду і любов змінювати корумпований, безбожний і повен страждання світ.

Звертаємося до молоді: будьте відважні, Бог любить Вас, має для Вас чудовий план – план любові, не бійтеся жити, любити і змінювати цей світ.

Багато хто з вас приїхав до своїх домівок на святковий різдвяний та новорічний час. Просимо вас – після закінчення навчання – обов’язково поверніться в Україну! Завжди шукайте, питайте з покорою, якою є Божа воля. Чи справді Бог хоче, щоб ви залишили Україну і свою батьківську землю? Від вас залежить, що буде на цій землі, чи будемо повторювати слова: «Хотіли, щоб було якнайкраще, а вийшло, як завжди», чи все буде по-іншому. Ми знаємо, що може бути інакше, бо Христос дає силу до іншого життя. Христос чекає на вас, не піддайтеся спокусам вигоди і кар’єри, життя – це щось більше!

Неможливо оминути ще однієї, мабуть, найболючішої теми. Мова йде про драматичне становище, в якому часто опиняються родини, у яких батько чи мати, або навіть обоє, залишають дітей, залишають одне одного і їдуть за кордон. Розуміємо, як складно буває знайти в Україні працю, особливо таку, що дозволяла б утримувати сім’ю. Та слід пам’ятати, що кожна тривала розлука завдає переважно непоправного удару по родині. Навіть якщо чоловік з дружиною зберігають вірність одне одному, то, зазвичай, після повернення дуже важко відбудувати колишню, першу єдність, а часто навіть неможливо. Більшість з тих, котрі виїжджають, пояснюють, що зважуються на цей крок заради сім’ї, дітей. Однак – як же часто буває, що, коли здобудуться омріяні гроші, подружжя і сім’ї вже немає, а діти пішли своїм власним шляхом, часто повним страждань і гріха.

В Євангелії Ісус говорив про людину, котра шукала любові, щастя, свободи, бо їй було важко на душі. Господь допоміг їй, звільнив з неволі диявола, що мучив її. Злий дух відійшов, але за якийсь час вирішив повернутися, подивитися, як виглядає життя тієї людини. Зовні воно було не найгіршим, однак злий дух відразу спостеріг, що серце людини порожнє. Тож попросив про допомогу інших злих духів і вже разом з ними повернувся до своєї жертви. Святе Письмо каже, що становище цієї людини стало гіршим, ніж на початку (пор. Лк 11, 24-26).

Мабуть, це Боже слово можна віднести також до проблеми, що торкається багатьох сімей. Були хлопці й дівчата, котрі шукали любові, не бажаючи жити самотньо й егоїстично. Господь дав їм зустріч, знайомство, любов, подружній зв’язок, освячений таїнством подружжя, сім’ю. Багатьох з них Господь обдарував потомством. Як це прекрасно! Але за якийсь час хтось з них виїхав за кордон. Разом з цим зникла єдність від перебування разом, яка є першочерговою умовою щасливого подружжя і сім’ї. Без великих зусиль злий дух почав нищити їхні відносини, схиляти навіть до зради. Діти втратили контакт з батьками. Часто у своїх пошуках заповнення порожнечі, що мала бути наповнена батьками, вони піддалися маніпулюванням і поневоленням. Грошей і комфорту було більше, але стан кожного з членів сім’ї став гіршим, ніж на початку.

Звертаємось до кожного, хто має намір залишити свою сім’ю з метою знайти засоби, аби її забезпечити. З великою покорою, в Божій присутності, вслухаючись у голос власного сумління та в голос сердець своїх близьких, чоловіка або дружини, дітей, запитайте себе: якою є Божа воля? Чи справді Бог хоче, щоб я залишив свою сім’ю? Чи справді це необхідно? Якщо довіритесь Богу, Він благословлятиме вас в Україні, підтримуватиме вашу родину і допомагатиме їй щасливо жити, адже Він є нашим люблячим Батьком.

На завершення повернімося до Святої Сім’ї з Назарету. Так, саме до Назарету, до їхньої маленької і бідної Батьківщини, окупованої римлянами. Назарет був дуже маленькою місцевістю, а над його мешканцями полюбляли насміхатися.  Та саме в Назареті відбулося Втілення, Бог став людиною, з Назарету вийшло спасіння для всіх народів.

Ось таємниця, котру хочемо вам показати: Бог обирає те, що мале в очах світу, щоб чинити великі справи. Те, що автентичне і справді добре й велике, починається з чогось малого, з життя у сім’ї, у своїй малій Вітчизні, у відкриванні любові близьких і любові Бога. З цього відкриття і пережитого досвіду народжується єдина революція, котра змінює історію на краще.

Бажаємо вам і собі мужності до прийняття свого хреста, своєї родини, свого місця походження і народження. Пам’ятаймо: щасливими будемо лише з Богом.

Бажаємо вам у новому, 2017 році Божого благословення на щодень, щоби ваші серця були повні любові й доброти, щоби ваші діти народжувалися і росли в атмосфері миру та безпеки.

Богородиця Діва нехай буде вашою доброю Матір’ю і заступницею в усіх проблемах.

Від усього серця благословляємо вас!

Митрополит Львівський разом із єпископами України

Свято Святого Сімейства, 30 грудня 2016

Джерело: CREDO

Fatymska Bogorodycia (2)Відвідини фігури Матері Божої Фатімської та реліквій святого Йоана Пала II і блаженних дітей з Фатіми: Гіацинти і Франциска Марто відбудеться 25 вересня в неділю. Центральний молебень приблизно 13:00 годині, після Служби Божої, яка починається в 12:00.

 

Запрошуємо подивитись фільми:

 Фатіма: Послання трагедії чи надії

 Фатіма / Fatima (1997)

 

FatimaChildren13 травня 1917 року троє убогих дітей пасли невелике стадо овець поблизу селища Фатіма. Це були десятилітня Лусія дос-Сантос та її кузини дев’ятилітній Франціско та семирічна Жасінта Марту. Десь пополудні, проказавши, згідно з добрим звичаєм, молитву на вервиці, вони почали гратись, будуючи хатинку з каменів, якраз на тому самому місці, де тепер стоїть базиліка Фатімского санктуарію. Раптом діти побачили сильне світло. Думаючи, що це блискавка, вони зібралися втікати, як раптом ще один спалах освітив місце, і над дубком діти побачили, за їхніми словами, «Пані, яснішу від сонця». Вона пояснила пастушкам, що потрібно багато молитися і сказала приходити на це місце протягом п’яти місяців, о тій самій годині 13 числа.

Діти приходили туди у червні, липні, вересні та жовтні. У серпні поява відбулася в іншому місці 19 числа, оскільки 13-го міський голова заарештував дітей, вважаючи, що вони баламутять народ. Останнє об’явлення відбулося 13 жовтня в присутності 70 тисяч людей, які після його закінчення стали свідками чудесного явлення: сонце, схоже на срібний диск, почало крутитися довкола себе, як вогняна куля. Того ж дня Пані назвала себе «Пречистою Дівою Вервиці» і просила, щоб тут на Її честь збудовано каплицю. Пізніше, Пресвята Богородиця ще кілька разів з’являлася Лусії, яка на той час вже стала монахинею. Двоє інших візіонерів через кілька років після згаданих подій померли.

 Fatymska Bogorodycia

Статуя Фатімської Богородиці, що здійснює паломництво,  була виготовлена в Італії. Саме ця фігура вже втретє подорожує Україною.  Фігура Божої Матері побувала і в Криму перед його анексією. Також фігуру приносили на Майдан у найстрашніші дні протистояння.

Вона подорожує від 1997 року по всій Європі. Побувала вже в Австрії, Італії, Франції, Росії, в Сибіру (6 місяців) та на мінних полях Монне Негро відразу після війни. Загалом проїхала понад мільйон кілометрів. З материка на материк фігура подорожує літаком. Статуї Фатімської Богородиці береться квиток, як звичайному пасажирові всередині літака. Далі Марія мандрує в спеціальній каплиці, яка створена з мікроавтобуса. В США і Канаді Марії дають спеціальний літак — він так і називається — літак Марії. Коли Церква наприкінці 1930-х років ХХ століття визнала за справжні об’явлення у Фатімі, багато майстрів почали виготовляти фігури Пресвятої Діви Марії. Сестра Лючія сказала, що саме ця фігура найбільш подібна до Марії — вона була зроблена одним американським майстром. Згодом, окрім тієї фігури, яка й досі подорожує Америкою, були створені дві автентичні копії цієї фігури. Одна на — Азію, інша — на Європу. Доля фігури, що полетіла у 60-х роках ХХ століття у Росію до цієї пори не відома. А статуя, яка зараз в Україні, безперервно подорожує по Євразії.

Цього разу перегринація фігурки готує католиків до 100-річчя фатімських об’явлень.

Ми потребуємо ЇЇ заступництва

«Перегринація — великий Божий дар для нас, а водночас великий шанс відновити наші шляхи до Бога. Використаймо добре час відвідин Марії», — заохочує єпископ Леон Дубравський.

 

Джерело: CREDO

Розклад Богослужінь

Неділя:
8:30 – Польською мовою

10:00 – Російською мовою

12:00 – Українською мовою

18:00 – Українською мовою

Будні:
18:00 — Українською мовою

Субота
8:00 – Українською мовою

за адресою: пр. Дмитра Яворницького, 91