П А С Т И Р С Ь К Е    З В Е Р Н Е Н Н Я

з нагоди Дня Святості Життя


Дорогі брати в Христовому священстві!

Богопосвячені особи!

Дорогі в Христі Брати і Сестри!

 

Урочистість Господнього Благовіщення провадить нас, віруючих в Христа, до Назарету. За життя Марії це було мале містечко, в якому звичайним ритмом проходило життя людей, які належали до Вибраного Народу. Час там визначали шабати, що минали, та інші свята, приписані релігії Мойсея, а думки всього народу скеровувалися на прихід Месії. Сьогоднішня Євангелія свідчить про те, що виповнилися прагнення Вибраного Народу. Архангел Гавриїл прийшов до Марії з Назарету, щоб сповістити їй, що це на ній виповняться обітниці пророків, а її Син, який буде зачатий чудотворним  і непорочним способом за благодаттю Святого Духа, буде Сином Всевишнього.

Надзвичайність цієї події підтверджує певна деталь у культі віри Церкви. Отож, два рази на рік – в Урочистість Благовіщення та Різдва Христового – під час молитви Символ Віри, на слова: «воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком», стаємо на коліна, щоб тим самим прославити Бога, який в дарі Єдинородного Сина переступив границю людського розуміння і дав доказ випереджуючій, «видимій» любові.

Опис благовіщення залишається для нас надзвичайно важливим знаком, який отримуємо від самого Бога. В першу чергу мусимо зауважити вартість дару життя. Божий Син приймає людське тіло, таке, яке маємо ми з вами. Цей знак пригадує нам про повагу до життя, яке ми отримали, життя, яке мусимо прожити згідно з Божими Заповідями і євангельськими вказівками. Шанувати своє життя – це турбуватися про його фізичний і духовний розвиток. Ми отримали життя з Божої руки, тож дозвольмо, щоб після його завершення ми повернулися в Божі руки і були приєднані до сонму святих та блаженних.

Вслуховуючись у слова сьогоднішнього Євангелія, чуємо згоду на волю Божу з уст Марії, Божої Матері. Рішення Марії залишається для нас чудовим прикладом прийняття Божої волі. Цей знак повинен пригадувати усім нам, що посеред багатьох очікувань Бога, є також  те, що ми християни станемо на стороні життя, особливо того, яке ще саме не може боротися за себе, тобто за життям дитяти, зачатої в лоні жінки. Колись говорили, що час вагітності є благословенним станом, тобто святим, бо чим же є благословення, як не ознакою святості.

 

Возлюблені в Христі!

Минулої неділі ми, вірні, молилися актом Присвячення України Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії, який Єпископи склали 20 березня цього року. Посеред багатьох постав, які нас в ньому засоромлюють, були перелічені гріхи абортів, оскільки наша країна належить до грона тих держав, в який робиться найбільше абортів. Якщо людина підносить руку на благословенний стан, то вона обирає зло. Найболіснішим фактом є те, що роблять аборти також християни, а між ними віросповідники римсько-католицької Церкви. Тому віддаючись під опіку Божої Матері, ми вдивлялися в Її Непорочне Серце, щоб не тільки жаліти та перепрошувати за цей гріх, а й складати у цьому серці надію на те, що відвернемося від зла і навернемося до святого життя, щоб на такому фундаменті будувати благословенний, щасливий, відповідальний і відкритий на волю Бога дім.

Знаком навернення до святості є конкретні дії, пов’язані з охороною зачатого життя, якому загрожує небезпека позбавлення права на життя. Тому прошу і заохочую кожного зрілого католика приєднатися до світового руху охорони ненародженого життя. Ним є Рух Духовної Адопції. Започаткувався цей рух невдовзі після об’явлень Матері Божої в Фатімі, стаючи відповіддю на заклик Богородиці, щоб молитися на розарії, покутувати і винагороджувати за гріхи, які найбільше ранять Її Непорочне Серце.

Про те, що існує необхідна потреба великої молитви за життя говорив бл. Йоан Павло ІІ в енцикліці «Evangelium Vitae». У відповідь на його слова щороку в кожній країні святкується День Святості Життя, який є нагодою до того, щоб «державна, суспільна влада і громада задумалися над покладеною на них відповідальністю за охорону і будування поваги до людського життя, особливо найменших, найслабших людей і тих, які приречені на допомогу інших».

Тому, розраховуючи на Вашу відповідальність прошу Вас, брати і сестри, підтримайте Духовну Адопцію, тобто моліться в намірі дитини, якій загрожує смерть в лоні матері. Ця молитва передбачена на дев’ять місяців, стільки, скільки триває благословенний стан матері, і складається зі щоденного десятка однієї таємниці розарію, спеціальної молитви в намірі дитини і її батьків. Хоча особа, яка вирішить духовно адаптувати дитину, не знає ким є «її» маля, а також не знає імені дитяти, бо воно відоме лише Богові, проте своєю молитвою може її врятувати.

Всі, які прагнуть долучитися до цієї чудової справи Церкви можуть сьогодні скласти обітниці пов’язані з Духовною Адопцією. Вчинімо це під заступницькою опікою Матері Божого Сина і відважно скажімо «нехай зі мною станеться по Твоєму слову».

Дякуючи усім за турботу про життя, випрошуючи для Вас щедрі Божі благодаті від щирого серця Вас благословляю – В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

 

Львів,  Урочистість Господнього Благовіщення

25 березня 2014 року

Вих. № 20 / 2014

 

Архієпископ Мечислав Мокшицький

Львівський Митрополит

Голова Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України

Czcigodni Kapłani!

Osoby Życia Konsekrowanego!

Bracia i Siostry w Chrystusie!

 

Uroczystość  Zwiastowania Pańskiego, prowadzi nas wierzących w Chrystusa, do Nazaretu. Za życia Maryi, było to małe miasteczko, w którym toczyło się normalne życie, ludzi przynależących do Narodu Wybranego. Czas wyznaczały im mijające szabaty i pozostałe święta przepisane w religii mojżeszowej, a myśl całego Narodu kierowała się ku przyjściu Mesjasza. Ewangelia dnia dzisiejszego jest świadectwem spełnienia się pragnień Narodu Wybranego.  Archanioł Gabriel przyszedł do Maryi, niewiasty z Nazaretu, by zwiastować Jej, że to na Niej spełnią się obietnice proroków, a Jej Syn, którego pocznie w cudowny i dziewiczy sposób za sprawą Ducha Świętego, będzie Synem samego Boga.

Niezwykłość tego wydarzenia potwierdza pewien szczegół w kulcie wiary Kościoła. Otóż, dwa razy w roku – w uroczystość Zwiastowania i Bożego Narodzenia – podczas wypowiadania Credo, na słowa: „Za sprawą Ducha Świętego przyjął ciało z Maryi Dziewicy i stał się człowiekiem”, przyklękamy, aby przez ten znak uwielbić Boga, który w darze Jednorodzonego Syna przekroczył granice ludzkiego pojmowania i dał dowód uprzedzającej, wprost „dotykalnej” miłości.

Opis zwiastowania pozostaje dla nas niezmiernie ważnym znakiem, jaki otrzymaliśmy od samego Boga. W pierwszej kolejności musimy dostrzec wartość daru życia.  Syn Boży przyjmuje ludzkie ciało, takie jakie mamy wy wszyscy. Ten znak przypomina nam o szacunku dla życia, którym jesteśmy my sami, a które powinniśmy przeżywać na drodze Bożych Przykazań i wskazań ewangelicznych. Szanować swoje życie, to troszczyć się o rozwój nie tylko fizyczny ale i duchowy. Otrzymaliśmy życie z ręki Boga, pozwólmy aby i po jego zakończeniu powrócić w ręce Boga i być włączonymi do grona świętych i błogosławionych.

Wsłuchując się w słowa dzisiejszej Ewangelii słyszymy zgodę wobec woli Bożej, którą wypowiedziała Maryja, Matka Syna Bożego. Decyzja Maryi pozostaje dla nas wspaniałym przykładem przyjęcia woli Boga. Ten znak powinien przypomnieć nam wszystkim, że wśród wielu oczekiwań Boga, jest również opowiedzenie się nas wierzących po stronie życia, zwłaszcza tego, które nie potrafi się samo obronić, a takim życiem jest poczęte w łonie kobiety dziecko. Dawniej mówiło się o czasie ciąży, że jest to stan błogosławiony, to znaczy święty, bo czymże jest błogosławieństwo, jeśli nie oznaką świętości.

Drodzy Bracia i Siostry!

Kiedy zawierzaliśmy w ostatnią niedzielę Ukrainę Niepokalanemu Sercu Maryi, wśród wielu postaw, które powinny nas zawstydzić, wymieniliśmy grzech aborcji. Uczyniliśmy to dlatego, gdyż nasz kraj należy do grona państw, w których dokonuje się najwięcej zabiegów aborcji. Zatem jeśli podnosi się rękę na stan błogosławiony, to podnosi się rękę i opowiada za złem. Najbardziej bolesnym faktem jest, że czynią to również chrześcijanie, a wśród nich wyznawcy Kościoła rzymsko-katolickiego. Dlatego poddając się pod opiekę Matki Bożej, spoglądaliśmy w Jej Niepokalane Serce aby w ten sposób nie tylko żałować i przepraszać za ten grzech ale w tym Sercu mieć nadzieję, na odwrócenie się od zła a zwrócenie się ku świętości życia, aby na takim fundamencie zbudować dom błogosławiony, szczęśliwy, odpowiedzialny i otwarty na wolę Boga.

Znakiem zwrócenia się w stronę świętości jest podjęcie działania w obronie  poczętego życia, któremu grozi niebezpieczeństwo pozbawienia go prawa do życia. Dlatego proszę i zachęcam każdego dojrzałego katolika aby włączyć się w ogromny światowy ruch w obronie dzieci nienarodzonych. Jest nim Ruch Duchowej Adopcji.  Zrodził się on tuż po objawieniach Matki Bożej w Fatimie, stając się odpowiedzią na wezwanie Maryi do modlitwy różańcowej, pokuty i zadośćuczynienia za grzechy, które najbardziej ranią jej Niepokalane Serce.

O tym, że istnieje pilna potrzebna wielkiej modlitwy za życie mówił bł. Jan Paweł II w encyklice „Evangelium Vitae”. W odpowiedzi na jego słowa corocznie w każdym kraju obchodzi się Dzień Świętości Życia, który jest okazją do „refleksji nad odpowiedzialnością władz państwowych, społeczeństwa i opinii publicznej za ochronę i budowanie szacunku dla życia ludzkiego, szczególnie ludzi najmniejszych, najsłabszych i zdanych na pomoc innych”.

Dlatego w poczuciu odpowiedzialności proszę Was, bracia i siostry, o podjęcie Duchowej Adopcji, czyli modlitwy w intencji dziecka zagrożonego zabiciem w łonie matki. Trwa ona dziewięć miesięcy, czyli tyle ile stan błogosławiony i polega na codziennym odmawianiu jednej tajemnicy różańcowej, specjalnej modlitwy w intencji dziecka i jego rodziców. Osoba decydująca się na adopcję duchową nie wie, kim jest „jej” dziecko a jego imię zna tylko Bóg.

Wszyscy, którzy pragną włączyć się to piękne dzieło Kościoła mogą w dniu dzisiejszym złożyć przyrzeczenia Duchowej Adopcji. Uczyńmy to pod wstawienniczą opieką Matki Syna Bożego i odważnie powiedzmy „niech mi się stanie według Twego słowa”.

Dziękując wszystkim za podjęcie troski o życie, wypraszając obfitości łask, z serca błogosławię – W imię Ojca i Syna i Ducha Świętego. Amen.

 

 

 

 

+ Mieczysław Mokrzycki

Arcybiskup Metropolita Lwowski